Так вже виходить, що я багато тут пишу про мрії. Та що там сказати, за останній час збувалось немало моїх мрій, за що я дуже вдячний Богу.
Мрія про океан була якраз з таких.
Я взагалі доволі багато читаю про різні країни і цікаві екзотичні місця, але є чимало країн, про які я не знаю практично нічого. І одна з таких країн Португалія, навіть незважаючи на те, що знаходиться вона не так вже й далеко. Але один мій друг зібрався в подорож по побережжю і почав підкидати мені багато картинок з тих місць. І вони, скажу я вам, мені вельми сподобались. Згодом, глянувши ще фото, які він привіз звідти, я поцікавився, чи не хотів би він ще раз податись туди ).
І вже через деякий час ми планували новий маршрут )
Взагалі вся ця поїздка була наповнення масою нових емоцій. Перший в житті політ на літаку, перший раз в Європу (місяць до того я ще встиг побувати в Польщі, але то так скромненько було, що я навіть не враховую :), ну і звісно перший раз до океану...
І от виліт зі Львова, і через дві години ми приземлились в аеропорту містечка Тревізо.
Переді мною ще стояла задача подолати 270 кілометрів до містечка, де я мав зустрітись з другом. Пройшовши паспортний контроль і радіючи що мене таки впустили в Італію, я пішов шукати потрібний автобус. Водій мені ясно роз'яснив, де купити білет і коли мені потрібно вийти, то ж за деякий час я вже споглядав через вікно вечірнє місто. Взагалі хочеться сказати декілька слів про обслуговуючий персонал, який мені траплявся під час подорожі. Майже всі водії/кондуктори/контролери/касири/працівники аеропортів залишили виключно позитивні враження. Усміхнені, терплячі (з моєю англійською, це особливо актуально), нам таки є куди рости )
Моя зупинка - вокзал у містечку Местре. Вибігаю радісний з автобуса, проходжу 50 метрів і згадую, що забув куртку в автобусі ) Але згадую, що вона і так була на мене трішки велика, якраз на водія )
До кінцевого пункту призначення на цей день я добрався вже пізно вночі.
Вулички Тріесте
Міланський вокзал
Португалія зустріла нас дощем. Сьогодні нам потрібно проїхати 300 км до бажаного океану. Ще прямуючи в потязі у Ліссабон, ніяк не міг відірватись від вікна, яке ж все таки тут інше...
У Львові залишився холод і сніг, а тут все цвіте і пахне.
Вже під вечір, ми були сильно вимучені дорогою і важкими рюкзаками, тож долати останні метри в напрямку океану було важкувато. Починає накрапати дощ, але на це вже навіть не звертав увагу, ось нога ступає на пісок, довгоочікувана зустріч... Мене переповнювали емоції. То ж я взявся за фотоапарат, а далі не пригадую що було )
3 коментарі:
Garna rozpovid!
Ну, цього року ти вже вдруге в Португалії, тому очікуємо твого повернення і, звісно, нових шедеврів!
Борис, не нашёл тут как написать личное сообщение. Видел, вы фотографировали (или ещё фотографируете) с помощью объектива Tokina (я представляю компанию). Если есть желание, пришлите, пожалуйста, подборку фотографий сделанных этим объективом. Мы периодически постим их на своих страницах в социальных сетях. Копирайт сохраняем (как правило - это ФИО и вебсайт/блог). Спасибо!
Дописати коментар