Після першого зимового походу, я мабуть єдиний дуже жалів, що зима вже закінчується. Побачені могутні, білі простори манили з великою силою. І хоч розумієш, що ти прямуєш у холод, вітер і сніг, проте вирушаючи туди ти можеш отримати, те, що так шукаєш. А це набагато цінніше, за всі перешкоди і складності.

Бувають моменти, в які як ніколи розумієш, що фотографія це лише коротка мить. Що б Бувають моменти, в які як ніколи розумієш, що фотографія це лише коротка мить. Щоб це не було, людські емоції чи стан природи, якщо нам вдається вловити це в кадрі, то ця мить набуває особливого значення. Таке фото може і не представляти великої художньої цінності, але в ньому є щось більше - історія, яку знаєм тільки ми.

Якось давно я побачив одне фото зняте з гiрської вершини, яка зi всiх сторiн була окутана хмарами (чи то туманом, поправте, якщо це не хмари). З того часу, у мене з'явилось велике бажання побатити таку картину на власнi очi.
Я декiлька рокiв мандрував Кримом i Карпатами, але за весь цей час моя маленька мрiя так i не збувалась. От вродi в цьому нема нiчого особливого, досить часто навiть натрапляв на такi фото у друзiв, проте я завжди попадав на зовсiм iншi погоднi умови.

Це був мiй п'ятий пiдйом на гору Парашка, i цього разу небо подарувало менi картину, яку я так давно шукав.

Коли одного літнього дня, я з сім'єю приїхав у село Волосянка, побачене мною не додавало мені ніякого ентузіазму для зйомок ) Небо почало затягувати хмарами, і через якийсь час почалась гроза. Але перспектива просидіти весь день в будинку мене не дуже радувала. Тому як тільки гроза трошки стихла, я вирішив піднятись на найближчий хребет. Навкруги ще все було затянуто хмарами, мокро, болото... Але тут небо зробило мені подарунок...




Це був один з цих особливих моментів, коли після зливи, на мить виходить сонце і малює просто неймовірні картини... Я потрапив у зовсім інше місце... Я бачив дуже мало таких моментів, щоб за такий короткий час природа настільки мінялась. І хоч вся ця краса тривала лише 15 хвилин, вражень вона подарувала мені надовго...