Так вже виходить, що я багато тут пишу про мрії. Та що там сказати, за останній час збувалось немало моїх мрій, за що я дуже вдячний Богу. 

Мабуть кожен з нас, хто чув про це місто, мріє хоч раз в житті потрапити в цю казку. Так вже склалось, що вона була і в моєму списку місць, в яких я мрію побувати (читаєм "які я мрію відфоткати").

Після першого зимового походу, я мабуть єдиний дуже жалів, що зима вже закінчується. Побачені могутні, білі простори манили з великою силою. І хоч розумієш, що ти прямуєш у холод, вітер і сніг, проте вирушаючи туди ти можеш отримати, те, що так шукаєш. А це набагато цінніше, за всі перешкоди і складності.

Бувають моменти, в які як ніколи розумієш, що фотографія це лише коротка мить. Що б Бувають моменти, в які як ніколи розумієш, що фотографія це лише коротка мить. Щоб це не було, людські емоції чи стан природи, якщо нам вдається вловити це в кадрі, то ця мить набуває особливого значення. Таке фото може і не представляти великої художньої цінності, але в ньому є щось більше - історія, яку знаєм тільки ми.

Якось давно я побачив одне фото зняте з гiрської вершини, яка зi всiх сторiн була окутана хмарами (чи то туманом, поправте, якщо це не хмари). З того часу, у мене з'явилось велике бажання побатити таку картину на власнi очi.
Я декiлька рокiв мандрував Кримом i Карпатами, але за весь цей час моя маленька мрiя так i не збувалась. От вродi в цьому нема нiчого особливого, досить часто навiть натрапляв на такi фото у друзiв, проте я завжди попадав на зовсiм iншi погоднi умови.

Це був мiй п'ятий пiдйом на гору Парашка, i цього разу небо подарувало менi картину, яку я так давно шукав.

Новий день. Особливий день. Ти залишаєш всю суєту мiста i вирушаєш туди, де зовсiм по-iншому пливе час i проходить життя. Вагон поїзда, нова подорож, новий пошук... Пошук того неповторного моменту, який згодом, залишиться на фотографiї.

Після першої подорожі в Крим, я пообіцяв собі, що повернуся туди знову. З цього і почались мої мандри Кримом. З кожною поїздкою я привозив все кращі кадри, чогось вчився, пробував щось нове, експерементував. І шукав... Ця виставка про всі ці моменти...

Виставка триватиме до 15 березня

Щоб я не фотографував, чи це портрет, чи мальовничий пейзаж, я завжди шукаю світло. Говорячи про пейзажне фото, то для мене це один з найважливіших факторів, що "робить" кадр. Ніщо так сильно не міняє пейзаж, як світло. Одна хвилина і перед нами постає вже зовсім інша картина.

Все своє життя я не звертав уваги на світло, навіть коли почав фотографувати. Тоді це було якось неважливо, а зараз коли мене питають як робити хороші фото, перше що я відповідаю - "шукайте світло"...

Я пам'ятаю цей момент, коли я робив цей кадр. Піднявшись о п'ятій ранку, ще сонний я пішов шукати майбутній кадр. Хоч вже трохи розвиднілось, навкруги було все сіре і холодне. Я дістав штатив, вибрав ракурс, який мені подобався і став чекати... Чекати перших променів сонця... Чекати світла. Яке просто запалило ці скелі...

Щоб впіймати світло, я вибираюсь на вершини, мерзну, мокну, недосипаю ночі... Але воно викликає посмішку на моїх устах...
І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. (Буття 1:3)

Весь цей похід значно відрізнявся від усіх моїх поїздок в Крим. Я з моїм хорошим другом фотографом Сашою, націлились привести максимально багато файних фото.

Це був передостанній день нашого походу. Після шести днів сну по 4-5 годин і постійних переходів на нові локації, втома вже давалась в знаки. І вже на автопілоті вирушили в нове для мене містечко - Орджонікідзе. Ми йшли з важкезними рюкзаками під палючим сонцем і мабуть останнє, що тоді хотілось - це фотографувати. Це був цікавий стан. З початку подорожі ми не пропустили жодного сходу і заходу сонця, кожне нове місце тішило нас чудовою погодою і, відповідно, хорошими кадрами. За цей день я зробив лише три кадри, тай то чисто символічних )

Проте все змінилось, коли ми дістались цілі. Ми просто розклались на пляжі, почали готувати вечерю і милувались красивим заходом сонця.

Час від часу балакали з цікавими людьми, які проходили повз нас і цікавились, що ж ми тут таке знімаєм. І хоч фізичних сил прибавилось не багато, проте з'явилось те нестримне бажання забрати цю красу з собою. Я вже не карапкався з штативом по горах чи пагорбах в пошуках ракурсів, а просто зробив декілька кадрів з одного місця. Це було чудове закінчення дня...

Коли одного літнього дня, я з сім'єю приїхав у село Волосянка, побачене мною не додавало мені ніякого ентузіазму для зйомок ) Небо почало затягувати хмарами, і через якийсь час почалась гроза. Але перспектива просидіти весь день в будинку мене не дуже радувала. Тому як тільки гроза трошки стихла, я вирішив піднятись на найближчий хребет. Навкруги ще все було затянуто хмарами, мокро, болото... Але тут небо зробило мені подарунок...




Це був один з цих особливих моментів, коли після зливи, на мить виходить сонце і малює просто неймовірні картини... Я потрапив у зовсім інше місце... Я бачив дуже мало таких моментів, щоб за такий короткий час природа настільки мінялась. І хоч вся ця краса тривала лише 15 хвилин, вражень вона подарувала мені надовго...

Крим... Перша моя зустріч з ним, була зовсім спонтанною. Якось серед весняної сесії до мене подзвонив мій друг Остап з пропозицією: "У мене два квитки на літак до Сімферополя, не хочеш злітати ? Перші мої думки звичайно були "Хочу, хочу, хочу!", але я одразу згадав, що у мене ж сесія, екзамени. Але вагався я недовго і вже через день чи два, ми почали планувати маршрут нашої подорожі. Оскільки вона мала тривати лише два дні, особливо розігнатись не було куди. Ох і напланували ми тоді ) Скажу одразу, що ми пройшли лише відсотків 30 від того що хотіли.

Ну от і я завів свій блог. Давно збирався. Немало писав про особливі для мене моменти. Про особливі для мене фото. От і руки нарешті дійшли донести це всім бажаючим )

Ну і для початку одне фото з поїздки в чудесне місце у Криму. Новий Світ... вершина Пік Космосу. Це була перша нічна зйомка в цьому поході. Після цього зоряного неба, цієї неймовірної тиші, я точно знав чим буду займатись наступні чотири ночі )